Минає рік. Залишивши позаду,
На перший погляд, непомітний слід.
Приніс з собою вірність, щастя, зраду,
Поганий в праці чи хороший плід.
Здається нам, що зовсім ще далеко
Той, час, коли прийдеться дати звіт.
Ми попередить можем небезпеку,
Не можем зупинити бігу літ.
Невпинно бо летять вони у вічність,
Летять, щоб не вернутися назад.
В польоті цьому бачиться трагічність.
Здається, що життя – то маскарад.
І кожен день ми граєм певні ролі,
І кожен день життя говорить нам:
«Все підкоряється Господній добрій волі.
Життя дає Він бідним і панам.
Дощі рясні на землю посилає,
Дітей дарує добрим і лихим.
Він терпить і карати зволікає.
Ми ж досі ходимо шляхом хитким».
Минає рік. Надії, сподівання.
Чекання кращого, щасливого життя.
Сердець закоханих, палких зітхання.
В безхмарне віра, світле майбуття.
Ми хочемо, щоб нам добро чинили.
Самі ж не хочемо і пальцем ворухнуть.
Образив хтось – ми й досі не простили.
Години, дні і роки стрімко йдуть.
Настав час зупинитись на хвилинку,
Замислитись над пройденим життям.
Перегорнути ще одну сторінку
З відвертим, щирим, сльозним каяттям.
Що на проблеми інших не зважала,
Що керував тобою власний егоїзм.
Бувало, совість глибоко ховала.
І на словах лише твій героїзм.
Минає рік. За ним ще будуть інші.
Для когось – гарні, а для когось – ні.
Ми станем, друзі, трошечки мудріші.
Тож будемо ми так лічити дні.
Щоб серце мудре, лагідне набути.
І щоб даремно не прожити їх.
Щоб там, у вічності, нам осуд не почути.
Щоб рідних нам побачити своїх.
Багатства зникнуть і краса зів’яне,
Залишивши лиш спогадів вінець.
І кожен перед Богом Вічним стане,
Життю земному прийде там кінець.
В святкові дні не хочеться тужити,
Сумні думки ми хочемо прогнать.
Так треба нам життя прожити,
Ніколи, щоб про те не жалкувать.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ты! причинял природе боль. Покайся! - Лариса Попова Печатаю с разрешения автора. Бог говорит детям и подросткам, сердца которых ещё не окаменены жестокостью этого века, об ОТВЕТСТВЕННОСТИ перед животным миром, почвой, растениями,- всем тем над чем Бог поставил ЧЕЛОВЕКА, УПРАВЛЯТЬ СВЯТО И СПРАВЕДЛИВО.
А мы, взрослые, КОГДА говорили об этом с Богом последний раз?
Часто ли мы слышим проповеди о грехе против природы? говорим об этом с детьми? Может пришло время начать молиться о восстановлении природы? восстановлении морей, рек, океанов?
Азовское море самое плодородное на планете; что мы сделали с ним? где его рыба? Может пора сопоставить доходы от военно - промышленного комплекса и потери?
Что говорит об этом Слово Божье?
А что говорит об этом Бог сердцу нашему, СЕРДЦУ МОЕМУ?
На Украине возник проект о строительстве 100 атомных электростанций (Написано: розга для глупого. Не розги, атомной дубинки Чернобыля мало?).
Мы говорим: Отче! ни один договор нечестивых о народе и земле Украины противный Твоему ВЫШНЕМУ совету и Твоей благой воле ДА НЕ СОСТОИТСЯ И НЕ СБУДЕТСЯ. То чему быть предопределила воля Твоя и совет Твой, Отче, рукою Твоею исполни и соверши. Да познаем на земле путь Твой, во ВСЕХ народах спасение Твое! Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Аминь.
